Публікація в науковому збірнику ДДУВС: анотація до наукової роботи

ЕКСПРЕСИВНИЙ ДИСКУРС ЯК СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО ВИРАЖЕННЯ

В.М.ПАЛІЙ (КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ГАННІВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС «СЗШ-ДНЗ» ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОН)

      Незважаючи на жвавий інтерес науковців до явища мовного членування, саме поняття «парцеляція» все ще не набуло в лінгвістичній літературі свого повного та вичерпного визначення, що пов’язане з багатоплановістю підходів до його дослідження, особливо в публіцистичних жанрах, та й розглядалося воно лише у мові художніх творів, а в публіцистичних жанрах, зокрема нарисах, есе та в мові періодичних видань – не досліджене зовсім, тому і стало об’єктом нашої роботи і пояснює актуальність обраної теми.

      Мета дослідження: виявити й проаналізувати з погляду структури та функціональних особливостей парцельовані конструкції у мові есе та нарисів сучасних письменників-журналістів В. Яворівського, М. Якубовської,

Р. Іванченко та в текстах сучасних періодичних видань.

     Для нашого дослідження ми обирали тексти за актуальною і важливою тематикою, яка завжди цікавила і цікавитиме читача, справжнього патріота своєї держави, а саме:

1)    проблема сучасної концепції державотворення;

2)    сутність народу України, його історії;

3)    значення мови, українського слова для розвитку нації;

4)    проблема екології рідної землі;

5)    сьогодення і доля жінки.

Тому й обрали для свого дослідження твори саме таких талановитих публіцистів, як:

1) В. Яворівського: «Що ж ми за народ такий?», «Третя світова - Чорнобильська», «Гігантоманія»;

2) М. Якубовської: «Доля мови формує долю народу», «Формування духовного обличчя нації – найважливіша умова державотворення», «Слово як необхідність», «Помститися Україні любов’ю, або Реквієм за втраченим поколінням» та ін.;

3) Р. Іванченко: «Слово про Слово», «Чи варте воскресіння України», «Якщо в нас відібрати історію…», «Я повертаю Україні те, що в неї вкрадено», «Тільки народ, який  усвідомлює себе, може мати майбутнє» та 4) тексти сучасних періодичних видань «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Придніпровський комунар».

     Так, у книзі « І засурмив янгол» талановитого українського письменника, пристрасного публіциста, відомого політика Володимира Яворівського розкриваються болючі проблеми українського народу, його одвічна боротьба за волю і незалежність. У діалозі з Тіркішом Джумагільдиєвим Яворівський сказав: „Для мене сьогодні найголовніший біль – втрата, розмивання, нівеляція національного обличчя України. Ми розгубили багато чудових національних традицій, розгубили багато тих якостей, завдяки яким зажили слави серед інших народів. Ми стали байдужі до свого минулого, і вже треба думати, чи гідні ми майбутнього”.

   Збірник науково-публіцистичних і публіцистичних статей „Я повертаю Україні те, що в неї вкрадено” відомої письменниці, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України, професора Раїси Іванченко присвячені відродженню історичної пам’яті рідного народу та суспільним проблемам, які стояли і стоять на порядку денному в історичному розвитку нашої державності.

     Не менш важливі проблеми, на нашу думку, розкриває у своїй книзі „У дзеркалі слова” сучасна письменниця, есеїстка Марія Якубовська, яка не просто розповідає про досягнення українського письменства – вона пристрасно розмірковує над проблемами державотворення в Україні.

    Отже, громадянська свідомість і глибоко патріотичний характер публіцистичних творів В. Яворівського, Р. Іванченко, М. Якубовської тісно пов’язані з глибинною структурою буття української нації, становлення й розвитку слова народного. Істотно, що для індивідуальних стилів кожного з названих журналістів характерні закорінені в національну свідомість образи та їх глибоко народна мотивація.

      У публіцистичних творах, зазначених авторів, поєднуються лексико-стилістичні особливості наукового дослідження і ораторського мовлення, невимушена жвавість розмовної говірки і чітка впорядкованість літературної мови, що повноцінно розкриваються засобами такого цікавого мовного явища, як парцеляція.

      Парцеляція - явище експресивного синтаксису, тому опис парцелятів ґрунтується на їх стилістичних функціях. Ми в свою чергу, досліджуючи мову публіцистичних текстів   М. Якубовської, Р. Іванченко, В. Яворівського та періодичних видань, прийшли до висновку, що парцеляція виконує ще ряд інших стилістичних функцій, а саме:

1) активний вплив на читача, переконання у справедливості певної ідеї,

зокрема у важливості вирішення проблеми сучасної концепції державотворення, розвитку і збереженні національної мови;

2) пропагування прогресивних вчень, знань, спонукання до творчої

діяльності людини;

3)розкриття внутрішнього світу людини, її характеру, переконань,емоційного стану, почуттів.

      Отже, проаналізувавши у мові публіцистичних текстів М. Якубовської,        Р. Іванченко, В. Яворівського та періодичних видань значну кількість парцелятів різної будови і видів, ми прийшли до висновку, що дані розчленовані конструкції є характерною ознакою індивідуального стилю авторів, мають здатність виділяти суттєві компоненти семантичної структури речення, акцентувати увагу читача на важливій актуальній думці, роблять текст лаконічним, динамічним, експресивно-емоційним.

    Ми переконані, що парцельовані побудови відіграють важливу роль у збагаченні мови публіцистичного тексту образністю, граматичною самостійністю у реченні, є значущою одиницею експресивного синтаксису, більш виразно і чітко доносять інформацію, ніж звичайні прості і складні речення.

    Дослідивши публіцистичні тексти періодичних видань, ми прийшли до висновку, що парцельовані конструкції не менш гармонійно, ніж у есе і нарисах сучасних публіцистів, вливаються у зміст висловлювань, чітко і лаконічно розкривають головну думку, виразно узагальнюють конкретні явища суспільного життя, викликають негайну увагу і відгук читача. Парцельовані конструкції органічно вживаються у публіцистичному тексті, допомагають охопити широке суспільне звучання, проблемність, тенденційність, полемічність, притаманну публіцистиці образність.

         Кожен парцелят різнопланової конструкції вміщує в собі надзвичайно багатий і образно насичений світ, який доносять слова, що кожного разу по-новому випромінюють своє значення. Парцеляція особливим чином сприяє зосередженню уваги читача на окремому компоненті речення, є вагомою одиницею експресивного синтаксису і збагачує публіцистичний текст живою багатою думкою, виразною інтонацією, емоційністю характерів і почуттів, а значить - оживляє слово.